Увечері залізла в асю, поспілкуватися з друзями. Одни із знайомих кинув начебту просту статтю та прочитавши її навіть мурашки по всьому тілу забігали, раджу прочитаті:
 Первый месяц
Мама, я всего еще двадцать сантиметров ростом, но у меня все органы на месте. Я люблю твой голос. Каждый раз, когда слышу его, машу ножками и ручками. Биение твоего сердца - моя любимая колыбельная. 
Второй месяц
Мама, сегодня я научилась сосать большой палец. Если бы ты меня видела, ты могла бы уже назвать младенцем. Но я еще не настолько большая, чтобы обойтись без своего домика. Здесь так тепло уютно.
Третий месяц
Мама, угадай, кто я! Я - Девочка! Надеюсь, ты этому рада. Я хочу, чтобы ты всегда была счастлива. Мне не нравится, когда ты плачешь, ты кажешься такой грустной. Я тоже из-за этого грущу и плачу вместе с тобой, хоть ты меня и не слышишь.
Четвертый месяц
Мама, у меня начали расти волосы. Они довольно короткие и тонкие, но они еще вырастут. Я много двигаюсь. Я уже умею вертеть головой, шевелить пальчиками и тянуть свои ножки и ручки. У меня здорово получается.
Пятый месяц
Ты опять ходила к врачу. Мама, он тебя обманывает, когда говорит, что я не ребенок. Я ребенок, твой ребенок. Я думаю и чувствую. Мама, что такое аборт?
Шестой месяц
Я опять слышу голос этого врача. Он мне не нравится, он кажется холодным и бессердечным. Что-то вторгается в мой домик. Врач назвал это иглой. Мама, что это такое? Как жжет! Скажи ему, чтобы перестал! Я не могу спрятаться от этого! Мама! Помоги же мне!!
Седьмой месяц
Мама, я в порядке. Я на небесах. Бог рассказал мне об аборте. Почему ты отказалась от меня, мама?

Каждый аборт - еще одно остановленное сердце. Еще одна пара глаз, которые никогда не смогут видеть. Еще одна пара рук, которые никогда не смогут трогать. Еще одна пара ног, которые никогда не смогут бегать. Еще один рот, который никогда ничего не скажет. 

Сиділа хвилин 20 думала після прочитаного,,,

Нарешті вирвалась написати щось до свого ЖЖ. Усі вихідні їздила у різних справах, до бабусі навідалася. Суботній вечір провела з коханим,,,просто посиділи, пили каву, дивилися телевізор, готували їжу, начебто нічого такого, але чомусь було так затишно і добре))! 
Сьогодні разом з представниками організації опора та моїми друзями, членами РСС проводили акцію, по збільшенню цін на тютюнові вироби. Можливо хоча б 1 дитина, беручи гроші у мами на цигарки задумається, або хоча б 1 чоловік купить дітям фрукти, а не цигарки. Намагалися долучити до нашої акції небайдужих людей. Мене здивувало, що майже 80% хвилює проблема куріння і вони проти цього. Дуже багато громадян заповнили офіційне звернення до президента України, прем'єр-міністра та до голови Верховної Ради про підвищення цін тютюнової продукції. Особливо шкода мені було, коли підійшла жінка і підтримала нас розповівши таку історію: " Моя донька вдочерила маленьку дівчинку а в 6 місяців виявилось, що у крихітки прокурені легені=((((!!" Жахливо,,,!!!! Кожна 5 жінка у нашій країні палить!!! Ми намагаємось боротися з цим, і можливо змусимо задуматись хоча б декількох людей над цією проблемою... Нажаль зараз це питання зовсім не вирішене...

Минулого місяця у подруги помер тато((, дуже боляче було дивитися на неї. Але разом із сестрою, ми намагалися усіляко її підтримати. Казали, що треба жити далі, недивлячись нінащо!!! Я знаю цю дівчину 11 років, тому коли вона сумує частина її болю передається мені. Майже два тижні вона ходила, мов примара: сумна, з червоними очима, без посмішки на обличчі. Я дуже боялася, що вже не буде ця дівчина такою як раніше! Та все минулося, вона почала радіти як раніше, посміхатися. Наче б усе добре, але після цього у неї викрали телефон (і вже третій)! Телефон шкода звичайно, але ж подумати, так засмучуватися через це неварто. Просто усі останні події настільки вибили її з колії звичного життя, що вона була на межі зриву. Та й батьки не похвалили б її!!! Наступного ранку із сестрою, вирішили скинутись і купити їй новий. Як то кажуть пошкребли по усім заначкам=)), допомогли наші батьки і наступного дня вона була вже з телефоном. Так, я не підтримую того щоб, приховувати такі речі від батьків, але ж можна іноді зробити виключення)). Звичайно вона віддасть гроші, але ж справа не в них, а у нашій ДРУЖБІ. Я впевнена, якщо б я була у такому становищі, Олена вчинила так само. І я написала цей пост не для того щоб вихвалити себе, або сестру! Дружба має велике значення у нашому життя, і я знаю напевно, що окрім моїх батьків мене завжди підтримають 2 людиночки=). Думаю, що у кожного є такі друзі і ви мене зрозумієте=)!

Вечір,,, день швидко пройшов. Познайомилась з чудовим хлопцем і все начебто кльово, але чогось не вистачає. Так, боюсь собі зізнатися, що думаю ще про колишнього( це дійсно правда. Та нічого все пройде, все мине! Як то кажуть: все, що нас не вбиває, робить сильнішими! Скоро 8 березня, купа подарунків буде)) Настрій повинен бути весняним. Адже навіть у повітрі літає частичка чудес. 
Прибила сьогодні розмовляти українською ще 2-х людей), мені здається це чудово! Взагалі вважаю все українське чудовим!!!! Все пішла пити чай)! Хай буде добре!)

Перший весняний ранок. Мав би бути чудовим, та чомусь мені сумно. Я не поїхала до Києва, печально. Майже пів дня провалялася в кроваті). Але з іншого боку стільки часу було, щоб порозмислювати, розкласти всі думки по поличкам. Так, як на данний момент життя відчуваю деяку незрозумілість. Хочеться кудись втекти, далеко.  Бажаю бачити лише одну людиночку, але й вона далеко. 
Знаю нікуди не втечеш, бо на плечах лежить відповідальність за багато, багато справ. Життя так невмолимо веде свій біг, що навіть нема коли й відпочити. Важко,,, не розумію, що коїться. 
Спілкувалась сьогодні з багатьма цікавими людьми у інеті, замислилась над дечим, особливо, коли розповіли про одну дівчинку, яка хвора лейкімією. Шукає надію у житті. Сповнюють почуття, але найголовніше я зрозуміла, яка я щаслива. І усі ті заморочки ніщо у порівнянні з її життям!!! Для декого ця весна вияєвиться чудовою, для одних злетами, можливо для інших падіннями. А для неї вона може бути останньою((((.,,

Прокинулась зранку, начебто звичайнісінький день. Швидко зібралася до інституту й побігла. Як завжди зустріла свій вже звичний склад РСС - привітливих та простих моїх френдів. Та найбільшим відкриття за цей день став мій викладач українській словесності. Це не тільки дівчина-вамп, це справжній митець своєї справи, Професіонал з великої літери П!!! Ніколи ще не бачила, щоб людина так була закохана у свою професію, поважала настільки нашу країну! Я дійсно вражена, побільшеб таких людей! 
Також сподіваюсь, що завтра поїду до Києва))!!!!!!! Побачу свою подружку та буду кататися на ковзанах))!!! Ммм,,, думаю цей день буде незабутнім!!
Ну що, думаю головні події я згадала, отож приємного вечора! А врешті-решт сьогодні заключний день робочого тижня, заключний день ЗИМИ!!!! Весняного всім настрою та теплого сонечка!!!